15 серпня 2008
Україну врятує “штучний” газ

П'ятниця, 15 серпня, 2008 року, № 118 (426)

Реальну незалежність будь-якій державі спроможна забезпечити лише ефективна економіка. В Україні ж, як нам видається, й досі триває “розмахування” прапорами. Яскравим прикладом є ситуація, про яку розповів редакції “Газети” директор Львівського науково-дослідного інституту Володимир Тарасенко.

Нещодавно львівські вче­ні розробили теоретичні засади та змонтували де­кілька типів установок із перетворення вуглекислого газу на метан. Аналогічних технологій у світовій практиці не існує. Їх практичне втілення дає змогу Україні стати енергетично незалежною державою. От лише керівництво цієї держави чомусь не поспішає впроваджувати розробки в народне господарство. Понад те, на терени країни запрошують іноземні фірми із застарілими й екологічно шкідливими технологіями для виробництва біогазу і кошти на це знаходять.

Нещодавно у Львівському науково-дослідному ін­ституті під керівництвом академіка, доктора економічних наук Володимира Тарасенка завершили наукові дослі­дження на тему “Термодинамічне каталітичне відновлення вуглекислого газу CO2до газу метану CH4”, в підсумку якого отримано технологію перетворення одного газу на інший, змонтовано декілька установок, які працюють на цьому типі перетворення. В основу винаходу покладено енергетичну потужність вуглецю, який є основною складовою частиною горючої частини всіх видів палива. Що більше вуглецю в паливі, то більше тепла воно виділяє під час згоряння. Другим цінним складником палива є водень H2, який під час згоряння виділяє тепла вчетверо більше, ніж вуглець.

Поєднання цих речовин із допомогою надсучасних технологій дає колосальний економічний і фінансовий ефект. Це унікальне наукове від­криття дає змогу замінити на метан більшу частину природного газу в промисловості та комунальному господарстві. Як зазначають фахівці, штучний газ значно “калорійніший” за природній, у цьому вбачають економічну складову. Процеси, на яких базується робота установки з перетворення одного газу на інший, є політропічними, тобто до їх складу входять різні складні перетворення.

Однією з переваг розробки є те, що її наслідком стає не лише поява нового виду палива – штучно генерованого метану СН4, – економія при­родного газу на промислових підприємствах і в побуті, а й надійний заслін проти парникового ефекту та глобального потепління.

Яка ж економічна складова реалізації винаходу?

Як стверджує Володимир Тарасенко, собівартість виробництва метану із застосуванням процесу когенерації становить 1000 грн. для виробництва тисячі кубометрів газу. Орієнтовна окупність установки – два-три роки. Вартість залежить від кіль­кості викидів вуглекислого газу та кількості установок для розкладу води Н2О, з якої отримують водень, що йде на реакцію каталізу з вуглецем. Такі установки можна без проб­лем розміщувати на теплових електростанціях, газокомпресорних станціях, спиртових, цементних заводах, металургійних та азотних комбінатах. Річний ресурс вуглекислого газу, який можна залучити для переробки на метан, в Україні становить
490 міль­ярдів кубометрів. Вигода очевидна, оскільки всі компоненти, необхідні для функціонування технологічного ланцюга виробництва штуч­­ного газу, на території України існують. Окрім того, свої дивіденди держава може отримати від різкого зменшення викидів вуглекислого газу в рамках Кіотського протоколу.

Вигоди матимуть і під­при­єм­ства, на яких функціонуватимуть зазначені установки. Фактично всі під­при­ємства, які використовують у виробничому процесі багато водню, матимуть чималу економію коштів від зменшення заку­півлі природного газу, бо самі вироблятимуть метан, власний водень, кисень, а також зменшуватимуть викиди вуглецевого газу в атмосферу.

Окрім того, з отриманого штучним способом метану можна виробляти цінніші хімічні продукти.

Здавалося б, керівництво держави повинне вхопитися за винахід. Особливо з огляду на чи не щоденне зростання світових цін на енергоносії. Колектив Львівського науково-дослідного інституту впродовж майже півтора року пропонує почути їх і стати на шлях виробництва власних енергоносіїв. Але марно. Як зазначає Володимир Тарасенко, листи з відповідними пропозиціями надіслали на ім’я першого заступника голови секретаріату Президента України, заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів і Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів тощо. Але час спливає, а зрушень у цій справі немає жодних. Натомість у засобах масової інформації керівники держави продовжують страшити народ високими цінами на природний газ і нафту. І водночас не звертають жодної уваги на технології, здатні зробити революцію в забезпеченні держави енергетичними продуктами.

Василь Худицький

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/08/15/33449/